Внутрішнє ядро Землі, розпечена залізна куля розміром з Плутон, перестало обертатися в тому ж напрямку, що й решта планети, і може навіть обертатися в іншому напрямку. Про це йдеться в дослідженні опублікуваному в Nature Geoscience, пише УНН.

Приблизно на 5000 кілометрів нижче поверхні, ця "планета всередині планети" може обертатися незалежно, оскільки вона плаває у зовнішньому ядрі з рідкого металу.

Те небагато, що відомо про внутрішнє ядро, отримано завдяки виміру крихітних відмінностей у сейсмічних хвилях, створюваних землетрусами, коли вони проходять через центр Землі.

Прагнучи відстежити рухи внутрішнього ядра, нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Geoscience, проаналізувало сейсмічні хвилі від землетрусів, що повторюються, за останні шість десятиліть.

Автори дослідження, Сяодун Сун та І Ян з Китайського Пекінського університету, заявили, що виявили, що обертання внутрішнього ядра "майже зупинилося приблизно у 2009 році, а потім повернулося у протилежному напрямку".

"Ми вважаємо, що внутрішнє ядро обертається щодо поверхні Землі вперед і назад, як гойдалка", - сказали вони агентству AFP.

"Один цикл коливання становить близько семи десятиліть", тобто він змінює напрямок приблизно кожні 35 років, додали вони.

Вони зазначили, що раніше воно змінило напрямок на початку 1970-х років і передбачили, що наступний розворот відбудеться в середині 2040-х років.

Дослідники сказали, що це обертання приблизно збігається зі змінами в так званій "довжині дня" - невеликими змінами точного часу, який потрібний Землі, щоб обертатися навколо осі.

Дослідники заявили, що, на їхню думку, є фізичні зв'язки між усіма шарами Землі, від внутрішнього ядра до поверхні.

Експерти, які не брали участь у дослідженні, висловили обережність щодо його результатів, вказавши на кілька інших теорій та попередивши, що про центр Землі залишається багато загадок.

"Це дуже ретельне дослідження, проведене чудовими вченими, в яких міститься багато даних", - сказав Джон Відейл, сейсмолог з Університету Південної Каліфорнії.

"Але жодна з моделей, на мій погляд, не дуже добре пояснює всі дані", - додав він.

У минулому році Відейл опублікував дослідження, що передбачає, що внутрішнє ядро коливається набагато швидше, змінюючи напрямок кожні шість років або близько того. Його робота була заснована на сейсмічних хвилях від двох ядерних вибухів наприкінці 1960-х та на початку 1970-х років.

Інша теорія, яка, за словами Відейла, має вагомі докази на її підтримку, полягає в тому, що внутрішнє ядро значно переміщалося тільки в період з 2001 по 2013 рік і відтоді залишається на місці.

Хрвоє Ткалчич, геофізик з Австралійського національного університету, опублікував дослідження, яке передбачає, що цикл внутрішнього ядра становить кожні 20-30 років, а не 70 років, запропонованих в останньому дослідженні.