Президент України Володимир Зеленський звернувся до громадян з нагоди Дня Гідності та Свободи.

Він наголосив, що український народ сильний, сміливий, непереможний, оскільки має гідність та готовий боротися ціною власного життя, передає УНН.

“На нашій планеті живе близько п’яти тисяч народів. Їхній портрет, архетип, ментальність — це заплутана павутина історичних подій для етнографів. Але є одна річ, яка, на мій погляд, просто, але досить точно змальовує характер народу. Це його державні свята. Те, що об’єднує всіх, тож є важливим для всіх. 21 листопада — саме такий день. Відповідь на питання: хто такі українці та що для них головне?”, — сказва Зеленський.

Він нагадав, що українці відзначають сьогодні День Гідності та Свободи.

“Свято, яке показує, що для нас гідність і свобода — це свято. Це наше повітря. Ні. Це не звучить занадто гучно. Коли хтось вирішує перекрити нам повітря — ось тоді буває занадто гучно. Коли влада не чує український народ — тоді буває занадто гучно. Тому ми вільні. Вільні творити майбутнє. І маємо пишатися цим. Не задирати носа. Але й не опускати очей. Так. Ми заплатили й продовжуємо платити за свободу велику ціну. І ніколи не забудемо всіх, хто віддав за Україну своє життя. І ніколи не пробачимо всім, хто позбавив їх життя і хотів позбавити нас волі. Але головне, що це нікому не вдалось і ніколи не вдасться”, — заявив Зеленський.

Він наголосив, що час уже змінити самосприйняття й мислення.

“Ми не жертва, не пригнічені, не розділені, не захоплені. Ми прекрасний, сильний, сміливий, розумний, талановитий народ. Непереможний. Саме тому, що ми маємо гідність. Для нас рабство — приниження. Втрата свободи — це втрата честі. Втрата честі — це втрата серця. Втрата серця — це втрата душі. А втрата душі для нас — це втрата життя. Тому ми готові боротися ціною власного життя. Щоб не втратити власне життя”, — зауважив Президент.

Зеленський переконаний, що для українців гідність і свобода давно вийшли за межі загального розуміння.

“Я ніколи не забуду історію, яку розповіли наші моряки, повернувшись додому. Вони були в полоні, але їх не полонили духом. Слідчі просили їх сміятися трохи тихіше: “Начальство не поймет”. Тут зазвичай плачуть, а наші моряки сміються без упину. Вони сідали в автозак, співали “Ще не вмерла України...”. А потім говорили водію: “Шеф, на Одесcу! В Коблево тормозни, кофейку попьем”, — розповів Зеленський.

Він наголосив, що вони не поводилися, як в’язні. А залишились офіцерами і бійцями. Бо не втратили гідності. І довели, що на чужині, в полоні, у в’язниці можна бути вільною людиною. Бо воля — це не відсутність кайданів на руках. Це відсутність тюрми в головах.

“Це точно знав і Василь Стус. Коли Україною прокотилася хвиля арештів творчої молоді, на прем’єрі „Тіней забутих предків“ Параджанова він піднявся і сказав: „Усі, хто проти арештів, встаньте“. Кілька людей піднялося, потім більше, потім більше. Не всі. Але й не один. Стус знав, що зробивши це, може втратити свободу. Але знав, що не зробивши, точно втратить гідність”, — сказав Зеленський.

Президент зазначив, що це знав і Омелян Ковч.

“Священик, який рятував євреїв у Голокост, видаючи їм метрики про хрещення. За це потрапив у концтабір Майданек. І щоб не втратити гідність, був змушений назавжди втратити свободу. У листі він просив вибачення у своїх дітей, що не погодився на дострокове звільнення й залишається тут. “Я потрібен тут цим людям. Відчуваючи, що скоро загинуть, вони всі приходять до мене на сповідь. Якщо піду — вони залишаться без надії. У них уже забрали гідність, честь, свободу, домівку, рідних, імена, скоро заберуть життя. Я не дам забрати в них надію”, — розповів він.

Зеленський також рзповів, як Леонід Биков не поступився принципами й творчою свободою.

“За це для зйомок стрічки „В бой идут одни старики“ йому дали не кольорову, а чорно-білу плівку. Чи принижувало це його гідність? Можливо. Та чи втратив він її? Ні. І зняв фільм, який обожнюють мільйони. Не кольоровий. Але про людей, які мають гідність. І свободу. Як і всі, хто стояв на майдані, на барикадах, на граніті. У 1990-му, у 2004-му і 2014-му. Як ті, хто потім зустрівся в окопах на сході нашої держави, захищаючи її. Всі. Різні. І хлопці із Західної, и пацаны с Юго-Востока. Різномовні. Волиняни, одесситы, галицькі, дніпровські, закарпатці, буковинці. И с крестиком, и с полумесяцем, и со звездой Давида. З Харкова, з Тернополя, з Кривого Рогу, з Івано-Франківська. Черкаси, Вінниця, Миколаїв, Чернігів, Суми, Херсон, Хмельницький, Запоріжжя. З Києва. С Донбасса, с Луганщины, из Крыма. Всі. Різні. Але українці й українки. Захисники й захисниці. Всі, xто знає: треба бути гідним, а не здаватись. Бо здаватись українці не звикли. Тому що мають гідність. А тому — свободу!”, — сказав Зеленський.