Із ситуацією дефіциту пального, яка склалась в деяких містах України, могли б допомогти європейські партнери, однак це дуже складний шлях. Детальніше про це УНН поговорив з експертом Інституту енергетичних досліджень Юрієм Корольчуком.

Енергетичний сектор і форс-мажор

Так, на тлі кризи, яка спостерігається в паливній сфері у деяких містах України, УНН поцікавився, чи можна сказати, що український енергетичний сектор був не готовий до форс-мажорної ситуації.

“До 24 лютого, коли поставало таке питання, я б вам так само сказав, що це (залежність від енергоносіїв рф і білорусі – ред.) неможливо вирішити за місяць-два. Так, частину ресурсу вдасться замінити. Але тоді виникне дефіцит і виникне ріст ціни віразу. Але про таке можна говорити в умовах ринку”, - зазначає експерт.

З його слів, було два шляхи для того, щоб позбутись залежності - організувати власне виробництво нафтопродуктів, побудувати не один нафтопереробний завод, що також складно, або повністю перелаштовувати поставки нафтопродуктів, відмовляючись від поставок з росії і білорусі.

“Але тоді б ситуація складалась таким чином, що на той момент, у “мирний” час, я думаю, скоріш за все, частина ресурсу білоруського чи російського просто пішла б в Європу іншим шляхом і ми б його там забрали. Нам сказали б, що це пальне з умовної Німеччини тощо, а по факту це був би той самий російський чи білоруський дизель чи бензин. От у чому ми виявились не готові. Все одно тоді було б таке заміщення”, - пояснює Корольчук.

Навіть якщо розглянути “ідеальний”, на думку експерта, варіант – власне виробництво, імпортуючи нафту для переробки, тоді постало би питання щодо шляхів імпорту нафти, каже фахівець.Він, скоріш за все, здійснювався б морем, як і відбувалось у випадку Кременчуцького НПЗ.

“У ситуації, яка зараз є, ми все одно б опинились заблокованими, навіть якби не були залежними від російських чи білоруських нафтопродуктів. Купували би десь нафту, не має значення яку (хоча, скоріш за все, російську б купували), переробляли – а зараз воно все було б відрізане. Постало б те саме питання, про яке ми зараз говоримо щодо дизеля і бензину, - про нафту, як її доставити, щоб переробити”, - зауважує співрозмовник.

“Чому ми виявились не готові? У мене немає відповіді на це питання. Це мало бути політичне рішення абсолютне, спільне. Ми не могли б його самі реалізувати (разом з ЄС – ред.). Хто тут винний – чи ми самі, чи винна Європа сама, чи винні і ми і Європа – зараз, я думаю, це все не так важливо, бо, як казав Кравчук, “маємо те що маємо”, - каже він.

Вихід – це Захід

На думку Корольчука, у сьогоднішній ситуації з ринком палива влада, ймовірно, зробила все, що могла, зокрема в питанні податків.

"…залишається єдиний західний коридор і Європейський союз. Так от, до чого я веду, на питання: "Що ще можна зробити?" - насправді, дійсно зробити ще дещо можна. Для цього мають бути певні рішення Європейської комісії як виконавчого органу Європейського союзу. Вони ж бачать проблему, Україна їх також інформує", - каже фахівець, відповідаючи на питання щодо шляхів врегулювання паливної кризи.

Він зауважив, що, зокрема, якщо ракетні удари по нафтобазах європейські партнери ще могли сприймати не серйозно, то знищення Кременчуцького НПЗ мало б стати вагомим важелем у прийнятті відповідних рішень.

"Я думаю, що такі переговори проводяться... Як я бачу вирішення цього питання: є резерви, є ринок Європейського союзу, скоріш за все, це має бути рішення консенусне… вони повинні виділяти певний обсяг і забезпечити технічними можливостями хоча б доставки (палива – ред.) до кордону України. Так, це складне питання, воно ще складніше щодо доставки всередині країни. Але, в принципі, якби таке рішення було, я думаю, підтягнулися б і технічна, логістична частина рішення", - зазначив співрозмовник УНН.

На думку експерта, на сьогодні це - єдиний варіант, який дав би можливість вирішити питання та забезпечити необхідний обсяг постачання.

"Тобто, умовно, щомісячно 100 тисяч тонн чи 300 тисяч, і цей обсяг розписується і постачається сюди, для споживачів. І це бере на себе держава, тобто вона фактично оплачує той обсяг і тут далі розподіляє його також уже між компаніями… Якщо б держава брала на себе таку відповідальність, то вони мали б перебачити цю маржу, яка б дозволила компаніям далі працювати, утримувати працівників, платити їм зарплати, обслуговувати комплекси АЗК, в такому плані", - стверджує він.

Співрозмовник нагадав, що наразі міжнародні організації, такі як МВФ, та провідні країни Заходу наразі обговорюють економічну підтримку України. На його думку, у цій допомозі було б доречно передбачити відповідну дотацію для забезпечення потреб енергетичного сектора України.

Перший віце-прем'єр-міністр - міністр економіки України Юлія Свириденко повідомила, що очікується незначне подорожчання нафтопродуктів не дивлячись на те, що дефіцит пального в Україні у найближчі 7 днів буде ліквідовано.

Тим часом, на столичних заправках спостерігається дефіцит пального - люди стоять у кілометрових чергах.