Заява російського президента володимира путіна, де звучали погрози щодо обмеження експорту зерна з України, вкотре свідчить, що продовольство, як і газ – це питання шантажу. Також цілком ймовірно, що росія прагне “виторгувати” для себе додаткові умови.

Про це в коментарі УНН розповіла політолог Олеся Яхно.

«Дивна заява путіна, що начебто його обманули і Україна постачає зерно країнам ЄС, а не країнам, які потребують українського зерна. Це схоже, як свого часу було з газом. Ще до повномасштабного вторгнення путін почав обмежувати постачання газу через “Північний потік-1”, і нафтопровід “Дружба”, мотивуючи це тим, що європейські країни займаються експортом цього газу, зокрема і в Україну. Тобто, це ще раз доводить, що питання газу і продовольства – це питання шантажу. Його дратує, що Україна отримує доходи», – розповіла Яхно.

Ще одна ймовірна причина цієї заяви в тому, що росія вже могла продати свою частину зерна.

«Тому що ця угода стала можливою не лише за посередництва Туреччини, а й через те, що росія сама була зацікавлена в продажі свого зерна. І я не виключаю того, що росія вже продала свою значну частину. А значить зараз їм потрібен перегляд угоди, можливо, обмеження або повне завершення. Якщо так, це доводить, що будь-які угоди, можливі з росією, носять короткостроковий характер. Також заява може бути пов’язана з бажанням росії отримати додаткові можливості. Наприклад, збільшити частину добрив чи інших товарів», – зазначила політолог.

Цікавим є те, що в заяві путіна йшлося про президента Туреччини Реджепа Ердогана, з яким він нібито повинен порадитися. За словами політолога, це може свідчити про те, що російський диктатор хотів наголосити всім, що Ердоган в торговельному питанні враховує інтереси росії.

«путін хоче показати, що Ердоган в питанні тристоронньої угоди враховує інтереси росії, знає її і, можливо, були якісь непублічні домовленості. Також можливо, що в путіна є якісь додаткові пропозиції до Ердогана економічного характеру, які він хоче привнести в “зернову угоду”, тому і апелював до Туреччини. Адже у військовому плані, засудженні війни і статусі Криму Туреччина повністю на стороні України. Але щодо торгівлі, вона не була б посередником, якби не бачила тут своєї економічної вигоди», – вважає Яхно.