Законопроект щодо регулювання дистанційної роботи 4051 не забезпечив повного урівняння прав дистанційних та надомних працівників з іншими категоріями співробітників у питаннях безпеки праці й колективного захисту трудових прав.

Таку думку висловив голова Ради громадської організації "Соціальний рух" Віталій Дудін в коментарі кореспонденту УНН.

"Цей закон усуне певні правові прогалини і дасть норми, на які працівники зможуть спиратися, наприклад, щодо компенсації видатків, які вони несуть при виконанні трудових обов’язків, але врешті-решт становище дистанційних і надомних працівників буде вразливим через недостатність гарантій на охорону праці, через непрописаність повноважень профспілок та інспекцій праці по захисту працівників, і через те, що найважливіше питання – таке як організація праці віддалено, віддано на розсуд роботодавця", - зазначив юрист.

На думку фахівця, якщо у законодавстві багатьох європейських країн передбачено, що за згодою чи з ініціативи найманого працівника роботодавець, профспілка або інспектор з праці можуть прийти на віддалене робоче місце й визначити, чи є там все необхідне для роботи і чи є воно є безпечним для працівника, то в Україні безпекою праці в цьому випадку займається виключно сам працівник.

"Якби законодавець дійсно хотів захистити працівника від різних небезпек на робочому місці, то він би чітко закріпив, що роботодавець несе повну відповідальність за створення на віддаленому робочому місці безпечних умов праці. Проте стаття 14 Закону України про охорону праці, викладена в новій редакції, містить положення про те, що сам працівник має нести відповідальність за безпеку на цьому віддаленому робочому місці", - пояснив Дудін.

Також, за словами юриста, у законі не прописані повноваження профспілок із захисту трудових прав найманого працівника, який у випадку із віддаленою роботою фактично опиняється сам на сам із роботодавцем і позбавляється захисту з боку колег.

На думку експерта, роботодавці можуть зловживати таким становищем і, наприклад, навантажувати працівника додатковою роботою. Окрім того, роботодавець сам визначає, чи буде працівник працювати дистанційно – навіть якщо йдеться про категорії працівників, яким закон рекомендує забезпечити віддалений режим праці (вагітні жінки, працівники з дітьми до 3-х років тощо).