Останній тиждень вересня у південному Мелітополі завжди був найбільшим святом для тисяч його жителів.

У черешневій столиці України відзначали День міста. Це були фестивалі, народні гуляння, виступи відомих артистів та святкові салюти. З приходом російської окупації Мелітополь оповитий розгубленістю, людським відчаєм і панікою. Кореспондент проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розпитав жителів, які залишаються в окупації, про їхнє сьогодення. Більшість з них погоджуються розмовляти на умовах анонімності через страх переслідувань з боку окупаційних сил.

 

На пустих вулицях Мелітополя самі лише російські триколори

На пустих вулицях Мелітополя самі лише російські триколори

«Страшно вийти на вулицю»

На вулиці навіть візуально більше людей у формі, аніж цивільних

Жителька Мелітополя

«Людей у завжди багатолюдному місті, особливо у вихідні багато. Тепер я намагаюсь не виходити без особливої потреби. Без перебільшень, на вулиці навіть візуально більше людей у формі, аніж цивільних», – поділилася 40-річна жителька міста.

Мелітополь – досить далеко від лінії розмежування, та останнім часом вибухи тут стали страшною буденністю. Містяни кажуть: часто «прилітає» на військовий аеродром, де окупанти облаштували свою базу.

«Туди гатять регулярно, – розповів хлопець, який мешкає у приватному секторі біля аеродрому. – Прилітає регулярно, переважно вночі».

«Ми вже чітко знаємо, що якщо бахкає вночі, то наші «Хаймарсами» працюють. Але воно ж і вдень гупає. Якщо вдень, то значить провокації», – пояснила інша місцева жителька.

23 вересня у середмісті сталась ДТП. Очевидці кажуть, що аварію спровокували російські військові, які напідпитку неслись по центральному проспекту. Зіштовхнулись з іншою автівкою на перехресті, обидві машини – металобрухт. Скалічились самі та ледь не вбили мирних мешканців, кажуть містяни.

Люди бояться ходити по вулицях Мелітополя

Люди бояться ходити по вулицях Мелітополя

«Вони (окупанти – ред.) тверезі їздять як заманеться, а якщо випили, то тим паче. Таких ситуацій щодня незліченно. Я намагаюся робити так – якщо десь на перехресті бачу, що в автомобілі люди у формі, я не їду, навіть якщо, згідно з правилами, маю перевагу у русі. Бо для них не існує тих правил взагалі», – розповів місцевий таксист.

«Радянський» дефіцит

«За нормальними ліками доводиться їхати у Запоріжжя. Деякі наші земляки на цьому роблять непогані гроші, але, все ж таки, привозять. Пишу список щомісяця, даю гроші, мені купують, що є. Плачу за таку послугу 100 гривень, але що робити, ліки потрібні постійно», – розповіла пенсіонерка з Мелітополя Валентина.

У справжньому дефіциті в місті – побутова хімія та засоби особистої гігієни. Маленька пляшечка миючого засобу для посуду коштує від 80 гривень, така ж ціна на невеликий тюбик зубної пасти. За більш-менш якісний шампунь треба викласти 150-200 гривень. Жіночий дезодорант коштує 120 гривень. Рідке мило стартує від 50-60 гривень, а шматочок твердого – щонайменше 25 гривень.

«Звʼязок вимикають, людей викрадають»

Майже щодня у Мелітополі викрадають людей. Це триває вже кілька місяців, місцеві це називають справжнім «терором». Через велику кількість таких випадків навіть створили телеграм-канал «Викрадені мелітопольці». Там публікують фотографії тих, кого забрали і вивезли у невідомому напрямку.

Згідно з даними цього ресурсу, станом на 12 вересня у Мелітополі всього були викрадені 182 людини. За даними мелітопольців, деяких викрадених відпускають у полях. Але на сьогодні доля десятків мирних жителів невідома. Їхні рідні безутішно оббивають пороги місцевих «комендатур» у пошуках бодай якоїсь інформації. Відповідь одна: 

«Тут нікого немає, не приходьте більше».

Постійні перебої зі зв’язком в окупованому Мелітополі вже сприймаються за норму, кажуть місцеві жителі.

«Мій заробіток напряму залежить від наявності інтернету. Без якісного з'єднання із мережею я не можу навіть отримати завдання. Я зриваю замовлення, зі мною відмовляються працювати. А вимикають інтернет та зв`язок, коли їм заманеться. Найчастіше – коли переганяють містом свою техніку», – поділився 21-річний програміст з Мелітополя.