В урядових колах виникла пропозиція закріпити на законодавчому рівні параметри швидкості, які повинні будуть гарантувати інтернет-провайдери.

Про це повідомив заступник голови цифрового комітету Ради, народний депутат Олександр Федієнко.

"Ідея полягає в тому, щоб оператор / провайдер вказував в договорі з клієнтом діапазон гарантованих швидкостей доступу до мережі, яку купує клієнт", - пояснив він, відзначивши, що не є автором даної ініціативи.

При цьому регулятор зможе "карати" провайдера, якщо той не забезпечить прописану в угоді з клієнтом швидкість підключення.

Потрібен комфорт, а не швидкість

За словами Федієнко, "невідомий стейкхолдер" запропонував прописувати в договорах, наприклад, швидкості в межах 10-30 Мбіт / с або 80-100 Мбіт / с.

"Я проти такої пропозиції. Ці питання вирішуються в рамках договірних відносин постачальника і користувача, а також - визначення гарантованих параметрів. Це за умови дротових технологій підключення", - підкреслив він в коментарі для UBR.ua.

Олександр Федієнко, який раніше очолював Інтернет асоціацію України (ІнАУ), упевнений, що користувача не хвилює швидкість, оскільки той "вимірює якість комфортом".

"Дуже важливо зрозуміти, що термін" вимірювання швидкості в мережі інтернет "сам по собі непрофесійний. Тому що ідеологія інтернету давно зруйнована цифровими платформами, доступ до яких користувач має завдяки мережі. А це вже питання вимірювання якості не в мережі, а до платформи" , - заявив він.

Тобто швидкість доступу до конкретної платформі (YouTube, Netflix і ін.) Може залежати від безлічі факторів, і провайдери не можуть гарантувати даний параметр.

"Я вважаю, що у нас достатньо конкурентне середовище для того, щоб забезпечити будь-якого споживача якісним сервісом", - додав він.

Міряти можна, але карати - не можна

Голова ради Асоціації "Телекомунікаційна палата України" (ТПУ) Тетяна Попова виступила проти регулювання інтернет-швидкостей.

"Інтернет - це середовище з апріорі негарантованої доставкою інформації", - підкреслила вона в розмові з UBR.ua.

За її словами, провайдер може гарантувати швидкість тільки в межах власної мережі. Якщо ж мова йде про доступ до інтернет-ресурсів, то потрібно враховувати завантаженість серверів, на яких вони розташовані, а також ще масу інших параметрів.

Експерт зазначила, що якщо мова йде про застосування SLA (Service Level Agreement - угоди про рівень послуг), як це прийнято в корпоративному секторі, тоді ціни на послуги будуть абсолютно інші. Чи не 100 грн в місяць за 100 Мбіт / с, а, наприклад, 2 тис. Грн / міс.

У разі, якщо регулювання швидкості буде закріплено на законодавчому рівні, то найочевидніший механізм наступний, розповідає вона. Потрібно встановити "еталонний сервер" і надати всім провайдерам однакові канали доступу до нього.

В ідеалі, припустила Тетяна Попова, цей сервер потрібно розмістити на точці обміну трафіку.

За її словами, "міряти швидкість інтернету можна, але карати - не можна". Адже провайдери, які дбають про свою репутацію, самі зацікавлені в наданні якомога більше якісних послуг. Тому в даному питанні ринок прекрасно регулює себе сам, підкреслила голова ради ТПУ.

наслідки

Член правління ІнАУ Михайло Комісарук попередив про корупційні загрози механізму з контролю за швидкостями у всесвітній мережі.

"В інтернеті за визначенням не може бути гарантованою мінімальній швидкості (крім" нульовий ", суворо кажучи), оскільки вона залежить в тому числі від сторони, яка надає пакети даних. Відповідно, ця" новація "підвищить виключно" взяткоємкость "посад в НКРCІ", - переконаний він.

Один з експертів, багато років пропрацював на керівних постах в телеком-галузі, скептично поставився до запропонованих змін законодавства.

За його словами, вже сьогодні не забороняється вказувати в договорах діапазон гарантованих швидкостей доступу. Тому в умовах жорсткої конкуренції подібні законодавчі норми призведуть до зростання цін у провайдерів, що працюють офіційно.

Але для тих, хто звик вирішувати свої питання за кулісами - з'явиться додаткова конкурентна перевага.