Росіянам важливе не тільки і не стільки оволодіння Бахмутом та Соледаром, скільки недопущення української атаки на інші напрямки. Створюючи тиск у районі цих міст, агресор змушує наше командування кидати туди резерви, які можна було б задіяти інших ділянках фронту.

Про це у коментарі РБК-Україна розповів професор кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ ім. Сагайдачного Андрій Харук.

Наприклад, як каже він, у районі Кремінної чи для потенційного великого прориву на Мелітополь - Бердянськ.

"На мій погляд, ціною загибелі цих тисяч "вагнерівців" росіяни купують собі час для підготовки мобілізованих. Поки ці мобілізовані проходять підготовки, агресор намагається не дати нам розгорнути якусь велику наступальну операцію. Власне, цим постійним тиском на Соледар і Бахмут противник хоче скувати наші сили і протриматися доти, доки на фронт потраплять "чмобики", - припустив Харук.

Говорячи про перспективи окупантів захопити всю територію Донецької та Луганської областей, експерт проводить історичну аналогію часів Вермахту та СРСР. У 1941 році Гітлер розпочинає війну проти Радянського союзу на трьох великих стратегічних напрямках групами армій "Північ", "Південь" та "Центр". Через два роки, в 1943 році, Вермахт був здатний організувати наступальну операцію тільки на одному відносно вузькому відрізку фронту - це битва на Курській дузі - більше ресурсів не вистачало.

"Ми екстраполюємо це на нашу ситуацію. Лютий 2022 року - російські війська трьома широкими напрямками вдарили по території України. І вже зараз вони здатні організувати лише одну локальну операцію в районі Бахмута - Соледара. А що сталося через два роки після Курської битви з Гітлером та Вермахтом ми знаємо", - нагадав Харук.

Раніше речник Східного угруповання військ Сергій Череватий підкреслив, що битва за Соледар є важливою, оскільки перевага ворога на цьому плацдармі дасть йому змогу вийти на нові рубежі - Слов'янськ та Краматорськ.